
Місто, в якому хочеться жити
26 жовтня 2009
Саме таким видається місто, від закапелків і двориків центру до житлових комплексів околиць, змальоване Оленою Камене-цькою-Остапчук. У середу на презентації своєї виставки в галереї КМЦ "Дзиґа" художниця зре-презентувала ЗО картин, сповнених позитивною енергетикою. Це дуже несподівано для сучасного постмодерну, адже художники цього напряму переважно зображують усі темні реалії життя, як сказав мистецтвознавець Андрій Дорош, "виливають увесь бруд, що накопичився в душі". Олена Каменецька-Остапчук разом зі своїми полотнами подарувала нам трохи добра, бачення сучасного світу крізь рожеві окуляри. Вона наче зуміла запропонувати подорож у минуле велосипедом, своєю машиною часу.
За словами художниці, "дівчинка на велосипеді асоціювалася з юністю, безтурботністю, очікуванням щастя". Прийом подорожі в часі дозволив авторові глянути на себе в дитинстві, у розквіті життєвих і творчих можливостей. "Творчість Олени Каменецької-Остапчук - явище рідкісне не лише для Львова, а й для всієї України. її полотна вступають у контакт із глядачем невимушено, вони створюють атмосферу душевного комфорту, що у наш час є не тільки дуже важливим, а й украй необхідним, оскільки відповідає покликанню справжнього мистецтва - робити наше життя погідним", -зазначив у привітальному слові Андрій Дорош.
Власне, виставка "Подорож у дитинство на велосипеді" повинна була стати другою персональною. Перша ж, під назвою "Місто, яке мені сниться", не відбулася через те, що невідомі "пошанову-вачі мистецтва" викрали 10 робіт із 14-ти.
Пошуки були безрезультатними. Залишилися хіба фоторепродукції деяких полотен. Теперішня ж виставка скомпонована з робіт на обидві теми і має назву "Живопис". Залишається тільки сподіватись, що втрачені картини колись повернуться до творця, і ми зможемо їх побачити