«Білий кіт і чорна кітка» з картин Олени Каменецької-Остапчук розляглися на «Зеленій канапі»

Учора художня галерея «Зелена канапа» на вул. Вірменській, 7а відкрила персональну виставку львівської малярки Олени Каменецької-Остапчук у жанрі анімалістичного портрета, - про це сьогодні, 29 серпня, повідомив кореспондент Західної інформаційної корпорації.

Як зазначила на вернісажі куратор галереї Олеся Домарадзька, назва виставки «Провулок Котячий» виникла не випадково. «Як на мене провулок - це не хайвей, а затишна вуличка зі своїм настроєм, який часто створюють тварини. Експозиція побудована так, що портрети білого кота подані разом, чорного так само, а пейзажі - окремо. Так ліпше для сприйняття. Олена малює не кон'юнктурні львівські краєвиди, де нема звиклих львівських архітектурних об'єктів, а є тихі вулички й двори - такі, якими їх люблять справжні львів'яни», - пояснила Олеся Домарадзька. Львівські пейзажі, які написані в манері, що нею художниця вразила місто на своїй попередній персональній виставці навесні в Палаці мистецтв, зображають вул. Личаківську, вуличку, яка веде до Високого замку, закутки дворів із гаражами у дивовижному вечірньому освітленні. До жанрових замальовок можна зарахувати пса на буді, осінній пейзаж із коровою, чорного кота в тіні чи на сієсті, сон малого кошеняти. Решта із виставленого - дві портретні серії кота чорної і білої масті. Про натурника, який за сюжетом картин, розлягається на «Довіднику з елементарної математики М. Вигодського», чи на аркушах із теоремою Ферма, або біля пишних білих півоній, художниця може розповідати годинами. «Його повне офіційне ім'я Білий Сніг, а по-домашньому - Сніжок. Йому 6 років, він лінивий і грубий, має свій характер і є улюбленцем усієї сім'ї. Я свідомо підшуковувала саме такого білого кота для сина, щоб у дитини в житті була тваринка. Купила Сніжка на базарі. Для мене будь-який кіт чаїть у собі символічність, а тим паче білий! Як мені здається коти й інші тварини є віддзеркаленням і образів нашої свідомості, яка часто відпочиває на теплому диванчику чи затишній поличці, а часом у темному кутку. Ми дуже схожі на звірів. Домашні тварини - духи й охоронці нашої свідомості. Я не хотіла робити штучно творчі композиції, натомість намагалася в реальному, справжньому - побачити емоційність, таємницю, внутрішній світ тих істот і варту уваги їх гідність. Переконана, що людині потрібне мистецтво, бо вона відчуває несамовиту спрагу за гармонією, а гармонія - найкраще самопочуття людини. Взагалі, я хочу малювати щастя, бо коли пишу, хочу відшукати у собі найкраще. Я переконаний позитивіст, який, однак, чесно зображає те, що є насправді», - каже Олена Каменецька-Остапчук.

До цього її зізнання про пошук гармонії й щастя мистецтвознавець Андрій Дорош додає: «Компонент щастя дуже важливий, бо кіт коли приходить до хати, влягається в теплі, розтікшись, як зарідко замішане тісто, створює поняття затишку. Нехай довкола валиться світ, але кіт біля теплої печі створює самодостатню ауру, і всі мають право погрітися в тій аурі».

«На тлі виставок за останній час, які позначені глобалізмом вже самими назвами «Людина. Соціум. Проблема», ця якась переломна, бо, як сказала сама Олена Каменецька-Остапчук, живопису притаманні гумор, веселощі, радості. Як казав Пушкін «Поезія должна бить глуповата». Часто й у живописі можуть бути легкі й ліричні настрої. Без наших чотириногих друзів, які присутні на картинах Олени, важко собі уявити Львів. Я люблю собак, і тушуся що вони є й на Олениних полотнах. Вважаю, що вона утверджує новий напрямок анімалістики, який я назвав би портретною анімалістикою. Чого тільки вартий монументальний «учений» кіт, який мені нагадує єгипетського сфінкса. У кожного із цих котів ми знайдемо свій настрій, образ. Я справді вважаю Олену мисткинею магічного кольору світла Це й колір з її полотен, не просто висловлює емоції, а сам є суцільною емоцією. Цей живопис дихає свіжістю й емоційністю. Наскільки вдається спостерігати від виставки до виставки, в арифметичній прогресії зростає якісно доробок художниці. Це тішить, бо на тілі якогось сіро-бурого живопису, який хоч і на Львів подібний, тут ми можемо спостерігати, що місто набагато колоритніше, ніж це дають зрозуміти львівські виставки», - прокоментував вернісаж доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало

У галереї «Зелена канапа», де виставка Олени Камінецької-Остапчук демонструватиметься до 14 вересня, малярські коти з полотен перегукуються із бронзовими та керамічними скульптурами котів, що їх до експозиційного антуражу додав львівський лікар Богдан Білінчук. Котів цього скульптора-аматора свого часу вподобала собі й придбала Гіларі Клінтон, коли приїздила до Львова.